Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Карло Коллоді

Пригоди Піноккіо

Переклад українською – Юрій Авдєєв
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Лібіко Марайя

Розділи:   1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36 

26. Піноккю з товаришами по школі йде на берег моря, щоб побачити акулу

Наступного дня, набравшись духу, Піноккіо пішов до школи.

Уявіть собі радість шибеників, коли до їхнього класу зайшов дерев'яний хлопчик! Знявся шалений регіт, який не вщухав ані на мить. Усі збиткувалися над ним: один виривав йому з рук ковпачок, другий смикав ззаду за куртку, третій тягся намалювати величезні вуса чорнилом йому під носом, а дехто навіть пробував прив'язати до його рук і ніг мотузочки, щоб змусити танцювати, як ляльку з театру.

Спершу Піноккіо майже не звертав уваги на ці витівки, але згодом терпець йому урвався, він повернувся до тих, хто найбільше допікав йому, і рішуче сказав:

– Слухайте, хлопці, я прийшов сюди не для того, щоб розважати вас, як клоун. Я поважаю інших і хочу, щоб і мене поважали.

– Молодець, чортеня! Сказано як по-писаному! – загорлали шибеники, зайшовшись нестримним реготом. Один з них, найнахабніший, простягнув руку, наміряючись схопити новачка за носа.

Але він не встиг цього зробити, бо Піноккіо з-під столу копнув нахабу черевиком по нозі.

– Ой, які тверді ноги! – скрикнув хлопець, розтираючи долонею синець.

– А лікті які – ще твердіші за ноги! – гукнув інший, котрого Піноккіо штурхонув ліктем у живіт.

Так чи не так, але після цього самозахисту новачок здобув повагу і симпатії всіх хлопців у школі. Вони зразу полюбили Піноккіо, намагалися навперебій зробити йому щось приємне.

Вчитель теж не міг нахвалитись Піноккіо, такий він був уважний, старанний та розумний учень. Раніше за всіх він приходив до школи і йшов додому останній.

Єдиною вадою його було те, що він дуже заприятелював з найгіршими шибениками в школі, які уславилися тим, що не хотіли ані вчитися, ані взагалі робити щось корисне.

Учитель попереджував його щодня, добра Фея теж не раз нагадувала:

– Гляди, Піноккіо! Оці приятелі відіб'ють у тебе охоту до навчання та ще й, напевне, втягнуть у якусь халепу.

– Не бійтеся! – відповідав дерев'яний школяр, знизуючи плечима і постукуючи себе вказівним пальцем по лобі, що мало означати: «Я ще маю розум!»

І ось одного чудового дня по дорозі до школи він зустрівся з ватагою своїх приятелів. Побачивши його, вони загукали:

– Знаєш новину?

– Ні.

– До наших берегів припливла Акула, здоровенна, як гора.

– Справді? А може, це та сама Акула, що проковтнула мого бідолашного тата?

– Ми йдемо на берег подивитися на неї. Може, й ти підеш з нами?

– Ні, я піду до школи.

– Та навіщо тобі ця школа? Підемо до школи завтра. На один урок більше чи на один менше – однаково залишимося ослами.

– А що скаже вчитель?

– Хай каже, що хоче. За те йому й платять, щоб він базікав цілий день.

– А моя мама?

– Матері ніколи нічого-нічого не знають, – відповіли ці капосники.

– Знаєте, що я зроблю? – сказав Піноккіо. – Мені конче треба побачити Акулу з деяких особистих причин... але хай уже після школи.

– Йолопе нещасний! – накинулися на нього приятелі. – Невже ти думаєш, що така здоровенна рибина чекатиме, доки ти прийдеш подивитися на неї? Як тільки їй тут набридне, вона подасться геть звідси, і ти її більше ніколи не побачиш.

– Чи далеко звідси до моря? – спитав дерев'яний хлопчик.

– За годину ми обернемося туди й назад.

– Тоді гайда в дорогу! Ану, хто швидше.

І вся ватага з книжками й зошитами під пахвами гайнула навпрошки через поле. Піноккіо біг попереду, здавалося, на йогах у нього виросли крила.

Час від часу, озираючись назад, він глузував з товаришів, що набагато відстали. Він веселився від щирого серця, бачачи, як вони, закурені, засапані, висолопивши язики, намагаються встигнути за ним. Нещасний Піноккіо в цю мить ще не знав, яким жахливим і страшним подіям він мчить назустріч.

Розділи:   1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36 

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова